[Аматор 74]

Переглядаючи світлини з минулих років в цей час, відчутно бачу різницю між кількістю та якістю спійманої риби. І якщо по кількості все добре, то якість поступово падає. Причин може бути безліч, але основною все ж є "попсові" місця лову, на яких доводиться рибалити останнім часом. Трофеї в таких місцях трапляються значно рідше ніж там, де рибу майже ніхто не турбує.
Але на Десні всі трофеї були завжди більші ніж на Дніпрі, хоча клювань в рази менше за час риболовлі. В середньому на кожну покльовку на Десні припадає 10 клювань на Дніпрі. Тому динаміка лову все ж за Дніпром, там цікавіше.
Цього разу вирішили пробити дві точки на деснянських просторах з надією на трофей. Все-таки осінь це не літо, восени вірогідність потужної клюваки з подальшим спротивом 5-6 кілограмового кабанця-судака на тому кінці шнура значно більша. Вірніше не точки, а кручі, на яких безліч точок.
Заряджаємо улюблені SkyLineта Dodger по справжньому осінніми приманками і в бій. Перше, що впало в очі – висока прозорість деснянської води. Це трохи збентежило, адже Десна річка досить швидка і прозорість води це по перше: падіння швидкості течії, по друге – збільшення активності підводних мисливців, що останнім часом стали справжньою проблемою. Адже вистріляти маточне поголів`я як і середньостатистичних рибин без можливості відпустити спійманий трофей – не проблема на глибинах 4-7 метрів з тепер уже помірною течією Десни і такою високою прозорістю. Так сталось і цього разу. Не встигли ми стати на точку, як швиденько підійшов човен з потужним двигуном і в 40 метрах від нас скинув підводного мисливця, який пішов по бровці перед нами.
Але робити нічого, продовжуємо простукувати 4.5 дюймовими приманками корчики в надії спіймати щось пристойне. Місце лову цікаве. Десна загинається по дузі вимиваючи берег і на повороті вимилась ямка під 8 метрів в яку назносило гарних корчиків по весні і кожного року потроху добавляє. Тому саме тут можна очікувати на приємний трофей. Але корчики мовчать. Обережно переповзаємо по них 30 грамовими вагарцями з 4 та 4.5 дюймовими приманками, але тиша. За корчиками досить тверде глинясте дно. Судак дуже полюбляє такі місця і тому продовжуємо шукати клювання. Чотири перестановки човна, більше сотні закидань все ж таки доводять, що після «підводника» робити нічого.
Вирішуємо перейти в інше місце і піднявши якір прямуємо до руслового пагорба, збоку якого вже багато років як «припаркувалась» потужна колода. Саме з неї практично завжди вдавалося висмикнути гарну рибку. Але коли до точки залишається пару сотень метрів нас на швидкості обходить човен з «підводниками» і…саме так, вдивляючись в потужний телевізор-ехолот різко зупиняється саме над колодою…німа сцена з нашої сторони. Не встигли, тож робити нічого, спостерігаємо. Один падає в воду, а інший утримує човна за десяток метрів перед точкою. Далі за якихось 5-7 хвилин проходить 3-4 занурювання в точку і в черговий раз виринувши проходить передача на борт простріленого судака розміром близько 3 кг. Далі мисливець вилазить на борт і вони їдуть далі спостерігаючи дно на екрані.
На точку ми вже не ставали, немає сенсу, а відразу пішли на іншу кручу. Там корчиків значно менше, глибини від 4 до 9 метрів і тому більше ходить любителів тролінгу, тому «водолази» там не пірнають.
На точці нікого, це радує. Стаємо на глибині і кидаючи в берег під кутом робимо проводку з мілини по звалу до русла. Але враховуючи те, що течія значно послабилась, змінюємо 30 грамових вухастих на 24 грами – стукає чітко в руку, що мій Sky, що спінінг товариша. Вони обидва в тесті 10-35 тільки різної довжини, 254 сантиметра проти 213. Раніше я б без вагань віддав перевагу коротшому, але відловивши три сезони спінінгами довшими за 2.5 метра, перевагу віддаю їм. Адже факторів досить багато. Перший це дальність закидання, тут пояснювати не потрібно, а от другий це анімація приманки і підсічка. Більш довший спінінг дозволяє робити все більш якісно і чітко. Адже 40 сантиметрів різниці в довжині дозволяє перекинути приманку через корчик саме там, де відсутність цих сантиметрів дозволить засадити приманку наглухо. Ну і підсічка з виважуванням виходить краще. Але це все ІМХО, в кожного своє бачення і практика.
Перші закиди і проведення показують, що течія хоч і зменшилась, але рослинності на дні не добавилось, приманки виходять чисті і дно залишилось твердим, не замулилось – це додає надії. На третій проводці у товариша удар, підсічка, пару підйомів спінінгом і схід. В мене також клювака і на тому кінці спротив невеликого судачка. Виймаю його з води спінінгом, Sky запросто справляється з докілушними рибами і після фото швиденько відпускаю за старшими, малечу ми не бажаємо ловити. Але видно стоїть зграйка розбишак і в товариша на черговій проводці знову удар і «скляний» розбишака пірнає в прохолодні води Десни.
Переставляємось і шукаємо чогось цікавішого. Глибина збільшується, перед нами повинні бути корчі і звал на русло. Світимо ехолотом – так і є, все на місці окрім риби. Немає зовсім білої, хоча завжди була присутня хоча б місцева зграйка. Зовсім пусто, неначе ванна. Але все рівно стаємо і простукуємо дно. І добре, що стали. На черговій проводці після зміни приманок натурального кольору на яскраво зелені отримуємо майже одночасно пару ударів і два підкілушних судачка на борту. Вже приємніше ніж тягати мальків. Далі працюємо з ре`єфом і після чергового відриву приманки ставлю перевіреного багатьма рибалками і клюваннями судаків Fetish 4" в натуральному кольорі від Select. Декілька проводок тиша, але після чергового падіння з гілочки відчуваю легесенький ТЮК… підсікаю не роздумуючи. В теперішніх реаліях краще засадити приманку в корч ніж пропустити такі рідкі клювання судака і залишитись ні з чим.
Ривок, спротив, декілька придавлювань і поступово судак підіймається на поверхню. Красунчик, темненький деснянський ікластик. Розмір уже приємніший, можливо й більші будуть.
Товариш вирішує простукати русло і зробивши максимальний закид чекає на опускання приманки. Я в цей час перев`язуюсь після чергового обриву. І саме на падінні приманки проходить різкий ривок зі згинанням спінінга. Підсічку вже робити не довелось. Спінінг в дугу і характерний спротив на тому кінці дозволяє зрозуміти, що в нас черговий судачок на підході, і можливо, найкращий з усіх за сьогодні пійманих. Поступово риба підіймається на поверхню і дозволяє себе підняти на борт човна. Спокусився на Swing Impact в натуральному кольорі, фото на згадку і продовжуємо шукати його колег на дні.
Декілька перестановок човна приносять лише обриви приманок в деснянських корчах. Яма з корчиками поступово закінчується переходячи в мілководне плато з невеличкими горбиками. Ніколи там не вдавалося зловити достойного судака, лише окуні постійно дошкуляють своїми постійними дир-дир та обривами хвостів приманок. Тому декілька контрольних проводок і відсутність клювань тільки підтверджують дану аксіому.
Вирішуємо повернутись в місце ранкової рибалки, можливо за 5 годин риба повернулась і вдасться щось підсікти.
Повертаємось, 5 перестановок човна, по сотні закидань у кожного та декілька відривів без жодного клювання говорять самі за себе. Риба або вибита, або розігнана. Ти більше, що ще й з берега почав працювати любитель пірнання, тільки ласти над поверхнею підіймаються. Вирішуємо збиратися. Час невблаганно рухається вперед і вже за годину стемніє. Тому складаємо спінінги і на берег. Наступного разу поїдемо на Дніпро. Там вода мутніша, течія швидша, місць які полюбляє судак більше – можливо вдасться зачепитися за щось пристойне. Десні ж як завжди дякуємо за чудову погоду і природу, до наступної зустрічі.