[Lavr]

Прогнози всіляких інтернет-синоптиків на цей недільний день нічого доброго не віщували. Хто зливу, хто град, але всі сходилися в одному- буде трохи задувать!!! І це не надто приємна новина, тим паче, що задуватиме як раз вниз по течії. Вже враннішні сутінки зустрічали досить потужним вітерцем і то ще вдома, а що ж там... на воді!? Тут як не крути, без цеглини на вірьовці не обійтися. Що ж, за допомогою такого нехитрого обладнання можна обхітрувати вітер на предмет зносу човна, але проблему закидання стрімерів (а вони цього разу будуть по справжньому велики), при такому боковому вітрі ніхто не відміняв. Тож для перестраховування в човен кидаю ще джерковий комплект, хто зна як воно поведеться!? Але, до мого подиву, трагедії не сталося і хоча, моїй тонучій вісімці і важкувато доводилося пробиватись крізь такі пориви несучи на своїй худорлявій голові двадцятисантиметрове махало, та все ж робочої дистанції досягати вдавалося. Біда лише одна лишалася- щука не поспішає на побачення. В хід йдуть перемінні закиди то мухи то джерка, та де там... мов і в воді нікого немає. Ось вже на мене накатують два бадьорих твічінгіста, звісно, образ людини махаючої потужною нахлистовою снастью явно їх дещо збентежив. Не Фінляндія як не як, явно менше всього очікували таке побачити і про всяк випадок, аби перестрахуватись- швиденько обпливли мене аби стати попереду, мабуть сподівалися опинитися першими на сьогодняшній виставі, яку за їх задумами мала ставити саме щука. Ладно, що ж, з рештою, буде ще привід порівняти ефективність і в порівнянні зі спіннінгом. Відпускаю нальотчиків подалі, аби якщо чого там набебікілять своїми 130-ками щоб хоч рибка вгамувалась від кіпішу, бо підсак в човні одного з рибацюг чітко свідчив про те, що пацани налаштовані рішуче!!! Та схоже- картина сумна, я то сподівався, що вже хоч ці якого дрібязка видовбуть, але зрадливе мовчання з боку їх маломірних судів поневолі пригнічувало і мене: "Невже сьогодні все так погано!?". Ні!!! Хоч і кволо та все ж, відчуваю як хтось задриботів на протилежному кінці шнура. Без жодного посвисту шнура між пальців- явно не рішуче бере, але ж- почин!!! Перший щупак в прилові і мінус око на стрімері. Знову нетривала тиша, та цього разу не надовго. Точно так, без особливого натхнення, лише кволе натягування шнура. А рибка явно побільше, це вже радує. І дійсно, це мій рекорд по нахлистовій щуці!!! Рекорд, котрий протримається аж цілих десять-пятнадцять хвилин!!! Ось і кінець запланованого на сьогодні маршруту, далеко не попливеш, проти вітру довго вигрібати потім до бази, тож сьогодні обмацую коротеньку ділянку, та більш предметно. Щойно муху виносить на русло в приямку, як відчуваю через шнур досить потужний удар і тонка чорна стрічка з прискоренням починає вислизати поміж пальців. Інтуїтивно якось ніби здогадуючись, що на протилежному боці хтось потужний, намагаюсь не перешкоджати рибині, віддаючи їй весь запас з кошика до котушки, паралельно підтягую фрикціон вже на останній, відчуваю- знадобиться! Так і є, це явно тягне на виконання місії на цей сезон! Рибина вправно відбирає метри шнура з котушки, потім вже я починаю підтягувати її і знову потужний ривок в глибину. Підсак, звісно ж в мене за джерковою традицією в човні- зайва річ, тож не варто і сподіватись на те чого немає. А рибина вже виграє на поверхні всією красою свого яскравого, плямистого пружного тіла. Гарна щукенція!!! Ще не те чого прагну, але... вона крутенька. Перехоплюю рукою шнур і бортую до човна, головне вже аби нуль сьомий флюр витримав, стрімер хоч і двадцять сантиметрів, та його геть не видно де він там в пащі. Ось вже і сам флюр в руці і щука робить спробу пурхнути до рятівної глибини, але я доволі нахабно, порушуючі всі закони грамотного вивожування тягну на себе, підіймаю наверх і ось вже пальці прослизають під холодну жаберну кришку, трофей у човні!!! Ще лишається недопрацьована діляночка і час лишається, та вже немає бажання перебивати цю мить тріумфальної насолоди!!!