|
Голоси русалок
Трапилася ця пригода «N» років потому. Тієї осені я конкретно підсів на нічні полювання. Загалом, за ту осінь, виїхати на воду вдень вдалося лише 3-4 рази, та лише тільки для того, щоб розвідати нові точки, а потім розробляти їх. Одного разу знаходжу перспективну точку – посередині гектарів мілини порослою густою травою проходила неширока канава, яка прямувала прямо до русла. На початку (верх) канава була неглибокою і слабо вирізнялася, проте десь за 1,5 км до русла, вона поступово починала брати глибину в 3-4 м, а за метрів 700 починалися перекати і ями (до 8-10 м). Проходячи канаву, вже перед самим початком ям я вийшов на ділянку з пологим переходом з мілини на глибину, гарними перекатами і правильною травою. Риба теж була помічена достойна. Забивши точку в gps, було прийнято рішення навідатися сюди вночі.
На наступні вихідні виходжу на точку, прив’язую швартовий кінець до пояса (вирішив одразу на ставити човен на якір, а трохи розвідати територію) і в воду. Одразу помітив гарних карасів, але не вони були жаданим об’єктом полювання, хотілося чогось вагомішого. Згодом на перекатах було помічено активну щуку. Взявши кілька приймаю рішення вийти на мілину і подивитися, що є в траві. І не прогадав. На першому ж заході беру судака.
Оскільки ніч була тиха та безвітряна, та й течія не відчувалася, полював буквально «прямо з човна». Прив’язав швартовий до пояса і пішов… Після чергового вдалого пострілу, сиджу на борті човна, знімаю здобич і краєм вуха чую … п’яне жіноче варнякання, яке доволі швидко затихло. «О, як звук котиться по воді» – подумав я. Але одразу осікся : «Стоп, тут до одного берега 2 кілометри та і до іншого не менше. Не може звук такої сили лунати так далеко. Ніч, втома, може здалося». На тому і зупинився. Після наступного вдалого пострілу, знову сиджу на борті знімаю здобич і … знову чую варнякання. Я в шоці. Після включення розуму, починаю шукати розумне пояснення почутому. Перше, що прийшло на думку: «От б***ь. Мабуть п’яні в човні розважаються». Беру ліхтар і різко проводжу світлом по колу. Пусто. …знову голоси. Я в ауті. «Галюцинації!? Русалки!? Що за чортівщина» подумав я. Швидко залажу в човен. Подумки сварю себе ідіота за всі ці нічні полювання, згадуються слова батька, який не один раз просив мене не їздити по ночам.
Не знаючи, що робити, вирішую востаннє випробувати себе на присутність здорового глузду. Включаю ліхтарі і починаю повільно освітлювати територію по колу. Провівши пів кола, я побачив свої «галюцинації»… на топляку, який безнадійно застряв на мілині сиділи … чайки… які варнякали, вірніше обурювалися в мою адресу за потревожений їх сон. Такого полегшення, я давно не відчував. Продовжувати полювання вже не хотілося. Подумки побажавши здоров’я своїм «русалкам», я поїхав до берега.
P.S.: Зараз згадую і сам сміюсь.
|