|
Грудневі чаклування на сонній Десні. Давно вже не доводилося тримати в руках спіннінгу, закинув я це діло, та то тільки й на користь, бо після місяців відсторонення, все ж не таке вже воно й нудне те діло робиться. Руки нічого не забули, все виходить легко й невимушено. Ось вже й перший судакевич в непорозумінні п'ялить свої скляні очі на вдоволеного ловця. Зумів товариш підібрати шлях, обвів довкола усаджених гострими шипами плавців ікластого! Час не відставати! Все тут дуже просто, відволікаєшся від буденного, злився зі снастью воєдино і подумки вже якась твоя невидима частка, мов електричний ток по шнуру тіче вглиб до самої принади. І ти, через цю тонку нитку ніби бачиш все що відбувається там. І тільки но в думках пролітає: "Зараз!". Як ... баммм... жорстка подача перериває цей зв'язок і ти вже включаєшся в роботу в човні, розпочавши поєдинок з ймовірним трофеєм. Як воно так буває- достойменно невідомо, але багато досвідчених рибалок точно ствердять, що саме так все і відбувається! Варто тільки подумки пірнути в ту глиб і "роздивитись" довкола, як риба себе не змусить чекати! І обов'язково саме в той час, коли ти про це подумаєш! Та перехитрити на клювання то одне, а от підняти в човен чи на берег- вже інша справа. Наступний супротив і тяжіння різко зникає. Той рибалки не пізнав, хто чуття цього не мав! Злився трофей мій, все... неспішно вимотую снасть... аж на тобі, якийсь підводний хитрун просто грається зі мною, шнур пливе в бік. Та ні ж... на місці риба, просто ходу різко на зустріч дала! От хитруня, ну нічого, зараз... знову натяг, ривок, не таких хитрих бра... ні, не брали... цього разу полегшення на снасті настало остаточно! Гірка пігулка поразки, така вона рибалка, щедра на емоції!
|