[Аматор 74]

Щось останнім часом не дуже радує Десна ні клюваннями, ні трофеями. Можливо, не там шукаємо, можливо не в той час, можливо…різне можливо. Але незважаючи на все це, на риболовлю хочеться. От і сьогодні вирішили пошукати судака. Ну любимо ми з товаришами полювати саме на цю рибу, тому і шукаємо саме його.
Перша яма, вхід, вихід, звал – порожньо, жодної покльовки на двох за пару годин полоскання приманок. Вирішую поставити рожевий EasyShadв розмірі 5 дюймів. Восени на нього вдавалось отримати і судакові, і щучі клювання. На третій проводці при виході з ями отримую різке смикання, підсікаю, але мимо. Удар прийшовся в голову, стягнута та прокушена приманка і сліди зубів на вухастому. Вже краще, хоч покльовку отримав. Поправляю приманку і знову в точку. На цей раз глухий зачіп за корч не залишає шансів – обриваюсь. Далі півгодини полоскання приманок не дають результату.
Змінюємо локацію. В новому місці ями немає. Широке русло Десни, розлоге та рівномірно тверде дно, жодних корчів чи пупків і лише в 10 метрах від берега невеличка канава, приблизно шість метрів завширшки і до двадцяти метрів завдовжки з глибиною п`ять метрів на фоні загальних трьох-чотирьох. Течія в цьому місці слабшає за рахунок розширення річки і є шанс знайти в канаві рибу.
Ставлю тридцять грамів + приманку і простукую дно. Декілька проводок дозволяють чітко розібратися з межами канави, груз чітко відстукує і на зміні пауз показує що до чого. Ще декілька проведень, але тихо. Не може так бути, є відчуття, що там є судак. Тим більше, що ніяких слідів присутності спінінгістів на точці за пару минулих днів, значить є шанс, не турбували його якийсь час.
Зменшую грузило до двадцяти шести грамів для довшої паузи і оснащую твістером CC-Grabв розмірі 4.5 дюйми. Колір бузок, якраз те, що потрібно по осені. Перше проведення і на виході з канави відчуваю як спінінг навантажився, але не риба, певно гілочку підчепив. Вимотую, ходить зі сторони в сторону, якби ще й трішки смикалося – сказав би що окунець чи невеличка біль. Під берегом виринає з води червона спинка – знову хтось із «тральщиків» воблера відірвав, два гачки відгнили і він певно тримався на останньому за якісь там гілочки на бровці. Офсет якимось дивом потрапив в завідне кільце і воблер вдалося припаркувати. Певно якийсь китаєць, бо нічого на ньому не написано. Проте пофарбований нормально, все ціле окрім кілець. Можливо колись і собі спробую подорожити, якщо зірки складуться.
Поправляю твістер на гачку і далі в бій. На звалі в канаву відчуваю чіткий удар і потяжку, підсікаю – мимо. Вимотую приманку – відсутній хвіст. Обстриг мого твіст ера судак, але не шкода, головне, що він себе проявив на точці. В пачці ще два таких же твіст ера є. Змінюю і намагаюсь закинути в те ж саме місце. З третього закиду виходить і знову на звалі отримую чітку покльовку. Підсікаю – порожньо. Вимотую – відкушений хвіст. Хитрий попався, «матьорий» судачисько.
Пару хвилин заспокоююсь і ставлю останній твістер в цьому кольорі та розмірі, але зменшую груз до двадцяти чотирьох грамів. Менше немає, та й не проб`є дно, а мені потрібно лише трішки збільшити паузу. Всього на пів секунди, можливо саме це зіграє роль. Судак атакує, але не встигає, потрібно дати йому шанс.
Закидання, проведення – паузи збільшились на секунду при падінні в канаву. Навіть здається, що підвисає трішки. П`ять проведень – тихо. Цікаво, судак не наколотий, приманку сам відкушував, я його не налякав і саме в цей момент відчуваю підкид приманки і короткий удар слідом. Підсікаю від плеча і SkyLine загинає в бублик, потужна рибина міцно давить і періодично трусить головою. Невже щука? Але йде як судак. Навантажує спінінг по повній. Фрикціон затягнутий наглухо, риба гойдає, але поступово, метр за метром підіймається. В голові промайнула думка підсікти ще раз, дуже вже достойний екземпляр на тому кінці шнура. Але ж іде хоч і важко, але впевнено, та й підсік перший раз добре. За шнур не хвилююсь, влітку поставив новенький Х1 і за цей час він зноситися не встиг. Шнур витримає. А от флюорокарбон – може дати слабину. Весь сезон ловив на 0.55 діаметр, а сьогодні поставив 0.3, на критичних навантаженнях він значно слабший, тому вирішую викачувати так як є.
Виходить на поверхню метрах в семи від берега – шикарнючий судачисько кілограмів під чотири, чорний, широкий, з темною спиною. Підтягую ще на метр і тут він розкриває пащу і робить два різких рухи головою зі сторони в сторону. З пащі вилітає твістер з гачком і грузилом, а судак лягає на бока і декілька метрів пливе по поверхні за течією, потім поступово занурюється і зникає. Разом з ним зникає бажання ловити і з`являється бажання…не гарне бажання.
Хвилин десять стою на березі і мовчки кручу в руках твістер. Може гачок тупий – ні, може взяв неправильно – наче ні. Що тоді сталося. Перевожу погляд на грузило і бачу дві глибокі полоси на свинцю від зубів судака. Від початку і до кінця грузила. Зрозуміло. Судак атакував приманку і скоріше за все заковтнув її разом з грузилом. А я під час підсічки вирвав його з пащі, а гачок загнав в кістку на піднебінні + судак не відпускав свою здобич до останнього моменту, поки не вийшов на поверхню. А там розкрив пащу і гарно струсонув. Гачок не пробив кістяне піднебіння і вилетів з пащі. Якби додав другу підсічку то можливо протягнув би гачка далі під судаковий вус, але то вже здогадки. Твістер останній такого кольору. Судак і його прокусив, але запальничка і «досвід» роблять свою справу. Знову готовий до бою. Вирішую перейти на іншу точку і дати відпочити цій. Адже наші з судаком бурхливі перетягування далися взнаки. І якщо в канаві є ще його товариші, то вони точно зараз не в гуморі.
Переходжу метрів на п`ятдесят нижче за течією. В цьому місті я ще не ловив, тому акуратно закидую Deeperта роздивляюся, що там на дні. Ехолот малює безрадісну картинку. Рівне дно, глибина три метри, ніяких корчів і звал майже в ногах на міляку. Ставлю вісімнадцять грамів і прокидаю в межах доступного по периметру – повна тиша. Навіть окунь не проявляє себе. В такому місці риба не тримається. Немає для неї нічого цікавого, тому повертаюсь на точку.
Знову починаю все з початку. Простукую дно останнім із залишившихся твістером, потім віброхвостами, слагами, ставлю рачків – тиша. Знову повертаюсь до твістера і таки отримую слабеньку покльовку на грані фолу. Підсікаю, але судак вже виплюнув приманку. Певно хтось із менших братів спокусився, бо на грузилі лише легенькі подряпинки. Якби вдарив хороший судак – сліди були б інші. Ще годину перебираю все що є в рюкзаку, змінюю грузила, міксую проведення – нічого. Певно і так п`ять клювань та боротьба з трофеєм - це вже шикарна риболовля, як для Десни в цей час. Тому вирішую закінчувати це процес. Спробую наступного разу розібратися з помилками і спробувати таки спіймати того хитрющого судачиська.
У товариша також порожньо. Декілька незрозумілих шкрябів, пару обірваних приманок і все. Але Десна є Десна, така загадкова і досить своєрідна річка. Як казав Довженко: «Зачарована Десна».
Всім гарного настрою та вдалих полювань на улюблену рибу.