У середині серпня знов ненадовго відвідали дачу друзів на північ від Києва за лівим берегом (так, війна туди не дійшла). Ще раз забігли до знайомої листяної посадки, що за двісті метрів від межі кооперативу. Цього разу очікування справдилися: дубовий білий нас зустрів у помітній кількості, та й маремух теж вистачало.
Гриби збирали під сильною зливою, з громом та блискавицею. Враження незабутні
Фотоапарат берегли як могли, у нагоді стали дві парасольки, що взяли з собою про всяк випадок. З ним все ок.
Після завершення дощу вперше знайшли гіропор піщаний, гриб, що є чи то окремим видом, чи то різновидом гіропору каштанового (він же заячий гриб; не плутати з гірчаком). Багацько описів з інтернету відносять його до слабоотруйних (проносних) грибів. Але, оскільки каштановий гіропор нам взагалі подобається, скуштували і піщаний. Попередньо відварили 20 хвилин. Смак приємний, наслідків не було. Тим не менш, вживати його будь-кому будь-коли не рекомендуємо, може й немає диму без вогню. Треба детальніше вивчити доступну про гриб інформацію.