|
Випадкова роздача сєльодкі, саме такою йомкою фразою можна охарактеризувати рибалку минулих вихідних. Взагалі, погода ці вихідні така, що рибалка в цілому була поставлена під сумнів, та останній день втрачати негоже!!! Вирішив хоч парочку годинок пошукати жерешків. Тим паче, отримав на днях для них вкусняшок жменьку від польськіх майстрів боленоловіння, треба прикатать. Приїжджаю в умовну точку 1 і там мене чекає пару сюрпризів так собі, один з яких то потужний вітер у ліцевую часть, через який навіть періодично доводилося в машині пересиджувать. А інший накатів із внєоткуда в вигляді пари старих знайомих. Знайомі ті тим і знайомі, що інтереси в нас одні, а оскільки на сьогодні ще і цілі співпадають- то вони тут же автоматично потрапляють в категорію недругів-суперників. Головний їх козир- нахабство, з яким вони спокійно, як так і треба взяли мене в "коробочку" обмеживши простір на і без того обмеженій території де і двом тіснувато. На моїй стороні тільки дві переваги- хитрість і розум! Котрі і підказали мені план по передислокації. Швиденько оцінюю вітер і перебираю в голові де мені вигідніше всього опинитися сьогодні. Ну а далі, все було вже діло техніки. Жерех клепав новомодні польські цяцьки як з конвеєра і вже після перших двох, я швиденько викликав сонного Віталія, кажу: "Нехо на рибалку?". А тому: "Ти бачив вітер який?!". Збирай ноги в руки і бігом сюди!!! Так і відтянулися по жерехам сьогодні, несподівано- нежданно, я навіть встиг свій особистий рекорд по кількості збитих за одну рибалку сельодин оновити, настільки легкі та податливі вони були сьогодні.
|