|
Буває таке, чекаєш рибалки, чекаєш, а як до діла дійшло- ген все з рук валиться!!! Ось така "чорна рибалка" і випала як раз мені сьогодні. Мало того, що рибка щось уперто з самого ранку до рук не хоче йти, так ще й примудрився вклавши всю свою "майстерність", вміло відправити за борт човна свій новий флайбокс, котрий звісно ж за всіма законами жанру був ще й відкритий. Мої мухи наче того й чекали- ВОЛІ!!! Так вони швиденько ринулись розпливатись хто куди по деснянській течії у відповідь на мої незграбні спроби позбирать до купи. На щастя обійшлося малими жертвами і бокс підняв і мухі не всі дьору дали. Лише кілька спритних напрощання помахавши мені пір'ячком зникли десь в деснянських надрах, поповнивши її і без того небідні всяким людським хламіттям нетрі. І прикро, а з іншого боку, дивлюсь на недалеко причаливших твічінгістів і подумалось: " Єхх, а все таки у мух є суттєва перевага перед воблерами!!! Виверни в Десну коробку з одним і виверни з іншим- відразу зрозумієш суть!". Тож я й не горював за втратами, а забачивши як щось тьопнуло під вербою що акуратнесенько розляглася над водою, поспішив приноровитись запульнути туди свого Вуллі Багера, бо була підозра на жереха чи ще щось біле. Низький політ вдався з ходу, голова впевнено розвернулася прямісінько над потрібним місцем не торкнувшись жодної гілочки і... блись, щось вертляве забилося на іншому кінці. Несподівано для мене, бентежником, все ж виявився невеличкий щупак, котрий тут же ж відправився підростати. Вже почин є, а ще й додав він трохи зверхньості, бо як потім виявилося, твічінгісти, весь ранок "попалюють бамбукові тростинкі"! Ще одне деревце і цього разу вже солідненька щукенція робить короткий спрінт в бік мухи та раптом, щось її спиняє, не мій день! Далі тиша. Під кінець, вирішую трішки побулькати маленьким попперочком вздовж травички біля бази, тим паче, що щось таки здоровецьке випурнуло на самому урізі. Буль-буль... буль-буль, оглянувсь вбік і на тобі, поппера не бачу, а на місці де він мав бути- велика воронка і кола розходяться від неї. Ого!!! Та хтось же ж таки зїв мій поппер!!! Та попри все, невезіння неполишало мене, доки почав я вибирати шнур, виривати в мене його з рук ніхто вже не збирався! На останок, думаю пройтись по глибині, в хід іде підвантажений стрімер на швидкотонучому поллідері, та після кількох закидань, муха знову десь зникає. "Застібка!"- подумалося, та ні, все куди "краще", славетний карабін Петраша розлетівся навпіл!!! Це вже сигнал до остаточного завершення на сьогодні!
|