|
Яким би не був довгим робочий тиждень, а душу справжнього рибалки завжди веде вузькими, звивистими луговими дорогами до того місця, де сріблястою стрічкою несе свої води наша красуня Десна! Всього парочку годин вечірньої прогулянки, а бадьорий настрій на кілька днів наперед- забезпечено. Водичка в Десні стрімко почала спадати, а це гарний признак і надія на те, що рибалка вдасться. Про те, погоду цілий день крутило як чортове колесо, не вгадаєш що чекатиме за годину, спека чи мо злива. А це ще й не надто добрий знак для кльову! А він то і не поспішав, кілька чудових, перспективних точок відмовчались. Єххх... думається, черговий провал на носі висить. Коротенький переїзд з таким же результатом. Народ відпочиває довкола, хто пробує ловити, хто п'є, в голові вже зовсім інші думки, десь далеко від рибалки, з якою вже все зрозуміло і так. Джига десь стрибає там собі по дну, мабуть самотньо. І доки я розслабився думками, десь воно щось невнятно пробринчало по приманці. На щастя, інстинкт хижака на відміну від мого мозку не задрімав і рука сама автоматично рубонула гарну підсічку. Є рибина на іншому кінці шнура, про те, доволі кволе пручання чітко дає зрозуміти- великої радості не буде, якесь дитинча судачиська пустує. Настрій знову спадає, та по мірі відчуваю, рибка важчає. І лише під берегом таки вийшов на поверхню порушник мого спокою. "А воно і не маленьке!"- подумав про себе, а рибина з поверхні чкурнула вглиб, стягнувши трішки шнура, скучив вже я за цим милуючим слух тріском. А забирати трофей то треба з крутої кручі!? Поспіхом шукаю більш-менш зручне місце для спуску і хутко стрибаю вниз, попутно з цим виважуючи ще й трофей. Та рибка здалася швидко, гарненький злиток срібла бється під берегом, чекає моїх рішучіх дій. Ба... та то ж сам господар деснянських перегатів красень шереспер влетів на не зовсім йому призначену принаду! А там вже й сонечко котиться за високі верби, чудова мить, аби завершити цей день!!!
|