[Tsar]

Т.я. очі сьогодні відкрилися о 3.30,було вирішено зустріти світанок на річці.Зустрічав я його на Дніпрі біля Гольф Клубу на Оболоні."Купання" блешень і воблерів результатів не дало.А ось коли спробував "вигуляти" силікон нарешті почалися довгоочікувані клюваки.Клювати-то воно клювало,але не поспішало засікатись.Якщо викинути матюки,то від мене можна було почути люте сичання на кшталт:"Та що ж ти там таке мале сидиш,що аж гачок як слід ковтнути не можеш?"Ситуація стала ясною після того як довелося спостерігати скажену верхоплавку,що хижо атакувала мою силіконку.Так он що воно так несамовито клює!Та ще й скоріше за все дикі бички допомагали цим сріблястим бестіям атакувати такий смачний силіконовий твістер.
Хто рибалив біля Гольф Клубу той знає,що там є імпровізовані вимостки із кам'яних брил.Так от,зайшовши на одну з таких "вимосток" помічаю,що між камінням щось біліє.Придивившись бачу,що це риба.Природня цікавість і шило в сраці,які постійно заставляють лізти куди треба і куди ні,взяли своє.Вирішив подивитися що ж це за звір.Відсунувши один з каменів витягую на світ божий ледь живого судака грам на 400.Мабуть влаштував між камінням засідку,а коли впала вода він і сам опинився у пастці.Пливи,страждальцю!Припливай на гачок через декілька десятиліть!Не без задоволення помічаю,що агапчик не перевертається догори пузом,а лежить на дні і ворушачи хвостом і плавцями потороху відходить від своєї пригоди,що ледь не коштувала йому життя.Згодом я вже не міг його роздивитися-мабуть поплив додому.
Ну а впіймати мені сьогодні вдалося лише одного окунця.Клювака і виважування були дуууккже спокійними.Він просто навис наче жмут водоростей чи пластиковий пакет.І так само плив до берега не даючи взагалі ніякого опору.Це чудо відправилося вслід за звільненим з полону судаком.
А потім пішов дощ і хижак просто перестав проявляти будь-яку активність.Взагалі.Ні тобі скачок по водній поверхні,ні тобі клювання.Отже,вирішив не продовжувати,зібрав снасті і пішов до авто.А на зворотньому шляху зустрілася симпатична дама,що впала зі свого велоконя і охоче ділилася всіма подробицями цієї велокатастрофи.Причому я вже і відійшов від місця пригоди,а вона все ніяк не заспокоювалась.Якби був неодружений,то обов'язково запросив би її залити горе чашечкою кави і заїсти круасанчиком...Ну а там хто знає як би розвивалися події :-) Дуже вже вона була симпатична хоч і трохи старша за мене.Але я одружений і щасливий у шлюбі.Так що попити разом кави не судилося.
От така от сьогодні вийшла прогулянка зі спінінгом.Чекаю тепер на відкриття човнового сезону і мрію про лящачі клюваки,що гнуть фідери аж до самої води.