[Аматор 74]

Давно ви перекидали Десну з берега на берег 26 грамами + приманка? Я ніколи. Але декілька днів назад запросто вдалося це робити протягом ранкової вилазки в пошуках судака за допомогою 254 сантиметрового SkyLine.
Звичайно і Десна в місці риболовлі була не самою широкою, але більше 70 метрів точно.
Ранок був дійсно шикарний. Тихий, ледь покритий туманом, з красивими відблисками сонця на воді і сплесками білої риби. Присутність "білі" давала надію, що поруч з нею пастухи, адже це закон природи: хтось нагулює жирок, а хтось їсть того хто нагулює...а хтось ловить того, хто їсть того хто, нагулює…
Навколо білої завжди є і судак, і щука, тому флюр ставлю обов'язково. І якщо для судака вистачає і 0.35 діаметру, то для щуки в'яжу 0.55 Siglon, краще перестрахуватися чим потім чухати там де не свербіло.
Ще по темному заряджаю на двійнику вже надійно зарекомендувавший себе в полюванні на хижака Fetish 4" зелененький з чорними блискітками і роблю різке закидання в темінь річки. Шелестить по кільцях шнур, але замість звичного хлюп...глухий, ледь чутний удар грузила з приманкою об пісок коси на тому березі Десни - несподівано...
Максимально піднявши спінінг вгору швидко вимотую метрів п'ять шнура, щоб не влетіти в траву і починаю проводку впоперек течії. Груз чітко відстукує в руку, пауза на двох обертах котушки починається з 1.5, далі на звалі збільшується до 2 і вже на руслі виростає до 3.5 секунд - якраз те що потрібно. Перші дві проводки проходять з трьома підсіканнями, шнур чіпляє за білу і руки автоматично роблять підсічку, хоч і розумію - не судак. Третє проведення приносить ще два зачепи за білу і вже коли приманка підвисає довше двох секунд, упавши з бровки на русло, відчуваю ривок. Саме ривок, а не удар. Так ніби риба схопила приманку в противохід її руху послабивши шнур і вже потім смикнулась в сторону. Підсічка і судачок починає рухатись притискаючи до дна. На течії звичайно риба здається більшою, але по її поведінці вже розумію, що підіймаю чергового "відпускника". Так і є, фото і пливи собі, запрошуй на діалог старших.
Справа і зліва підходять любителі вранішнього джигу тож з сумом розумію, що зміщуватись нікуди. Доведеться закінчувати коротку вилазку там де почав. Та й часу залишається менше години. Сонечко поступово підіймається і все більше розганяє туман, просвічує прозору Деснянську воду. Аж занадто прозору, навіть не згадаю коли так було.
Джигую, змінюю приманки, проводку, кути закиду наскільки дозволяє присутність сусідів по берегу - тиша. Вірніше декілька шкрябів було, але все настільки легенько, що підсікти не вдалося. Освітлення змінилось і тому вирішую замінити яскраву зелень на кардинально інший колір. Ставлю на офсеті твістер CC Grub 4.5" в темновишневому кольорі з синіми блискітками. Любить такий колір і судак, і щука не обходить його стороною, можливо й зараз зреагує. П'ять проведень підряд не приносять бажаної покльовки, а часу залишається для лову хвилин 10. Тому не дозволяю собі впиратися в одну й ту ж приманку і змінюю твістер на двокольоровий ріперок EasyShad 3.5" з темнозеленою спинкою та світлим черевцем. Можливо зміна кольору і розміру приманки спрацює. Дальній закид під кутом в 90 градусів до течії і після першого відстукування чіткий удар на максимальному викиді. Миттєво підсікаю і відчуваю тяжкість на тому кінці шнура - хтось є. Перше викачування спінінгом, друге, риба тисне в дно і під дією течії заходить за корчик. Не встигаю на такий дистанції вивести і після чергового викачування відчуваю, як впираюсь в корч. А приманка на двійнику і якщо судак притиснув, а гачок зайшов зовні то скоріше за все не вийде вивести. Після кількох хвинин перетягування так і виходить. Риба сходить, доводиться обриватись.
Час їхати, але вирішую все ж останній раз закинути, на успіх так би мовити. Відкриваю коробку і бачу, що оснащений офсетом лише попередній твістер. Швиденько його ставлю і закидую якось невдало, вздовж русла, але ближче до берегової бровки. Падає приманка швидко, пауза коротка, але майже відразу послабляється шнур. Підсікаю і спінінг починає смикати, потім риба швидко виходить на поверхню намагаючись скинутись - щука, але ніхто не виплигує з води без дозволу.
Вершинка спінінга в воду і декілька швидких підмоток котушки заспокоюють щуку. Взяла добре, не зійде, та й розмір середньостатистичний, тому спокійно підводжу до берега і беру рукою. Тільки потім згадую, що маю ліпгріп, можливо наступного разу.
Все, час вийшов. Фото на згадку і швиденько до авто. Не хочеться їхати, але потрібно. До зустрічі, Десна.
Всім добра!