[Ворсклянец]

Минув лише тиждень від останньої рибалки, де ми з сином чудово провели майже добу на Пслі. Але зараз почалися шкільні заняття і дев'ятий клас є досить відповідальним бар'єром у житті школярів. Тому, після справ, на самоті закінчив відрядження на Пслі. План не змінився - вечірні/нічні посиденьки та зустріч світанку. Почав годувати після четвертої дня, але кількість злісної дрібноти зашкалювала і я вимушений був перейти на великі гаки, а це, в свою чергу, на невеликих ріках ва - банк. Терпіння винагородилось аж після восьмої вечора двома карасиками, не враховуючи засіченого дріб'язку. Потім повне мовчання.
Темнота укутала береги Псла. Усі звуки породжують різноманітні видіння і вся ця обстановка набуває якоїсь феєричної частоти, ти наче розчиняєшся в цій темноті і, нарешті, відчуваєш себе частинкою матінки - природи. Картину доповняє величезний Чумацький шлях та Великий віз, який обертається навколо Полярної зірки. Спочатку сови почали своє спілкування - гугукали в леваді як скажені. Потім бобри влаштували неймовірний рух: гикали, плюхали у воду наче з тарзанки, точили дерева. За цілий день їзди по спеці схотілося спати і я поринув в обійми сна.
Перша покльовка сталася о четвертій тридцять. Приємне борсання, виважування і Васильок більше кілограма у підсаці. Потім були ще два і обрив крючка важкою рибкою, яка показала свій золотавий бік на поверхні...
Між лящиками промайнув карасик та кілька особин біленької. Тільки сонечко освітило річку - кльов закінчився і тут трапилась пригода. Звичайна покльовка і далі кілька жимів, наче жмут водорослі зачепився за кормушку. Я чекаю, починаю виматувати, воно упирається, упирається сильніше, потім опір зник і витягую пошматованого головника. Щука! От потворяка, глузувала з мене...
Їхати зовсім не хотілось, руки не слухались збирати речі, але треба додому і об одинадцяттій годині, під бадьорі ритми вічнорудого AC/DC я мчу додому. Усім НХНЛ!