Завжди, коли випадає нагода поїхати до батьків в рідне місто Заліщики, беру з собою свої снасті. Адже Дністер тут всього в 5-ти хвилинах пішого ходу. Треба бути зовсім лінивим, щоб не скористатись можливістю порибалити на одній з найбільших річок України. Хоча рибалю я тут з берега, емоцій подібні виходи переважно приносять силу силенну.
Ось і тепер, збираючись до рідної хати, поставив в тубус 2 спінінга, 2 котушки, трохи силікону та парочку воблерів. Зважаючи, що в кінці жовтня я попав на скажену роздачу окуня, а також взяв 2 судачка і жереха по кілограму кожен, а фотокамеру з собою не брав, то на цей раз вирішив виправити нюанс з фототехнікою. Плекав надію, що на річці все ще гарно ловиться риба, і мені вдасться гарно порибалити в наступні декілька днів.
Дорога пройшла досить добре, але в Заліщики я добрався відносно пізно. Десь в 15 годині я був вдома, голодний як вовк. Тому мені треба було мінімум годину, аби добре набити шлунок і скласти снасті. До речі, дуже зручно тримати в хаті вже зібраний комплект. Взяв в руки спінінг, повісив сумку чи рюкзак на плече і пошкандибав на річку. Мобільність зашкалює. Нічого зайвого.
Так от, поки чекав на вулиці маму з ключами від хати, зустрів якогось рибалку. Чесно кажучи, багато людей зі спінінгом в нас не зустрінеш. Все ж таки провінція. Вирішив пробити інформацію. Я то чув, що трошки раніше на Дністрі непогано ловився судак. Ну але остання інформація про те, що рибку стало важко знайти мене трохи засмутила.
Новий знайомий був в піднесеному настрої і це мене радувало. Розказав що сьогодні за 2 годинки йому вдалось виманити біля 20 невеликих окунів і 3 щучки від півкіло. Зважаючи на те, що чоловік ловив вертушками 3 і 4 номеру по Mepps, я оцінював свої шанси, як фантастично хороші, адже в рюкзаку було немало силікону.
Ну от вже й за 16 годину. Все ж це досить пізній час, аби ловити окуня. В цю пору у нас він вже готується спати. Але ми легкого шляху не шукаємо. Треба пробувати. Yamaga Blue Current 74 + Daiwa Luvias 2506, на шнурі Unitika Night Game #0.3 з флюрокарбоновим повідком Climax 0.22 висить свинцева «чебурашка» з 6-м номером гачка Owner MH-12. Я рушив до річки.
Проходячи через міст, зауважую, що рівень води в Дністрі знову нещадно впав. Пам’ятаю, що в кінці жовтня вода досить непогано почала підійматись і була надія, що річка набере потрібну кількість води. Але зараз об’єм цієї води знову критичний. Це, до речі, страшна біда всіх водойм і підземних джерел в нашому регіоні, яка сталась в цьому році. Маю надію, зима буде більш сніжною і все стане на свої місця.
Отже, зважаючи на такий рівень води, зразу почав думати, де б вибрати точку для сьогоднішньої риболовлі. Минулих разів ловив біля ямки під мостом, а також з тієї точки обловлював територію вище по течії, де і вдалось взяти тоді три хороших рибки. Вирішено почати саме звідтіля, хоча й яма вже на яму була не схожа.
Спокою не давало те, що на течії раніше тримався судак. Я тоді б впіймав значно більше цієї риби, та під рукою не було потрібного гачка, адже віднісся до підготовки дуже халатно. Максимум, що тоді було в сумці – Owner MH-12 #10. Тепер же я був підкований. Міняю гачок на офсет від Decoy і ставлю приманку Percas Sakura Shad 3” в кольорі Lime Chartreuse. Такий підхід, на мою думку, мав би спокусити судака.
Та от на звичному для нього місці його не було. Печаль. Стараюсь обловити ямку. Цікаво, що минулого разу на самій глибині риба не клювала. Всіх окунів я доставляв строго із звалу на глибину, з кам’яної бровки. А цього разу все було зовсім інакше. Клюнув окунь на самій глибокій точці. І хоч розмір його був невеликим, та приманка, яка, до речі, пахне просто «жесть», повністю помістилась в шахту. Фундамент закладений!
Ну, але зупинятись на цьому я не хотів. Розумію, що вечоріє. Окунь – радше випадковість в цю годину, аніж закономірність. Та все ж я вирішую пошукати його в ямі дальше. Ставлю все той же Owner MH-12 #6 і вішаю на нього приманку Percas Fit Minnow 2” в кольорі Blue Pearl. Шикарна приманка в шикарному кольорі, особливо для сутінок. Пізніше, вона зробить мою рибалку, а потім впаде смертю хоробрих в дністровському камінні.
Пробивав я ту ямку і розумів, що окунь вже пішов спати. Так, можливо будуть ще полосаті, але, як я вже казав, то буде виключення.
Тим часом сутеніло і я розумів, що часу на пошук риби в мене залишається ой як мало, якщо не враховувати те, що хотів вже в темноті пробігтись по судакових точках. Вирішую знятись з ями і перебігти в дещо іншу точку, де раніше також непогано ловився окунь. Там нічого хитрого немає. Межа сильної течії і тихої води, з невеликою глибиною і купою старої трави на камінні. Казка для любителів зачепитись.
Починаю обловлювати місце різними способами. Це і знос приманки з течії на тиху воду, і обхід «пупка» з різних сторін, і стягування з міляка на глибину. Рибка не клювала. Воно й не дивно, час доби був такий.
І ось подзвонив товариш. Почали про щось там спілкуватись, як в мене на тому кінці щось повисло і почало стравлювати шнур. Товариш слухав звук фрикціону в трубку і чортихав мене, бо минулий раз мені сів кілограмовий судачок якраз під час нашої розмови.
Неспішно виважую рибку. Розумію, що глибина дуже мала, а на дні купа трави і каміння, куди дуже легко затягнути приманку і об що легко перетерти навіть такий товстий флюрокарбон. Ніяк не можу зрозуміти, що ж то за риба. На судака не схоже, адже пручається довго. Головою не мотає так як окунь. І тут я бачу, що це щука. Реально, це дуже бажаний трофей, адже на Дністрі в цих місцях щука – величезна рідкість. Як я і казав, мою рибалку зробила приманка Percas Fit Minnow 2”.
Дивно, раніше якось не звертав уваги на цей силікон. Була пачка, яку колись дали в призах на змаганнях, але в неї і не впирався. А тут мене зацікавило щось нове і досить непогана консистенція силікону. Думаю, що після більш детального вивчення цих приманок, напишу огляд на них.
Так от, свою щуку я взяв. В принципі, на цьому можна було б і закінчувати риболовлю, адже сподіватись на окуня було марно в такий час. Та все ж я продовжив своє заняття в надії на щуку. А ще я ж мав в темноті пошукати судачка.
Сталось, правда, не так як я думав, але вже як є. Приманку я не міняв. Теоретично, в сутінках вона мала б бути досить помітна. Трохи змінив місце розташування, але саму точку не міняв. Скажу чесно, була в мене ще одна посадка чогось схожого на непогану щуку, але рибу я дуже скоро злив. Натомість вдалось впіймати ще два окуня в сутінках, що підтвердило мої думки про колір приманки.
Ну а далі почалось те, без чого неможливо уявити риболовлю на Дністрі – «зацепи»! Обірвав я свою новин очку, потім вирішив поставити монтаж з відвідним повідком. Перший раз закинув, і залишився лише поводок. Грузило спочиває в камінні. Але без цього ніяк.
Риба перестала навіть клювати. Стемніло. Я вирушив в пошуках судачка. Шукав я його по трьох точках, але так і не знайшов. В принципі, особливо я не впирався, просто перевірив точки. Можливо, трохи пізніше він і вийшов на них, але я був вже вдома. До речі, на приманку Percas Sakura Shad 3” в кольорі Lime Chartreuse я заробив один непоганий схід і незрозумілі потяжки чогось невеликого. Ну але це не результат.
Я, безумовно, залишився задоволений сьогоднішнім виходом на Дністер. Я розумію, що в світловий день мої шанси значно більші. Я сподіваюсь, що завтра вирішу свої питання якомога швидше і відвідаю цю величну ріку ще раз. А там, дивись, і новий звіт.