[santos]

От вже й промайнув робочий тиждень, та настав час, коли можливо поїхати на рибалку. Напередодні, в п’ятницю, з товаришем домовились відвідати відповідні місця, де можливо вишукувались в чергу залікові судаки. Вже доволі довго немає штормів, та стихла хвиля. За таких умов, судак повинен вийти з ровів та приямків на мілкі місця.

Тільки-но піднялось з-за гори сонце, а ми вже на місці. На моніторі ехолоту з’являється рівнина зі скупченням «засічок», що вказує на наявність знизу човна судака.
Одного разу ми, випадково, зайшли в ці місцину. Що і казати, хтось із «старих» казав, що це було ельдорадо. Це не було звичайне полювання. За цей день, можливо сказати так - цілий день клював судак. Аж руки та ноги після обіду боліти стали. Руки поколоті, пальці в крові. Хотів зупинитись, намагався, не зміг. В той день, були екіпажі зовсім пусті, багато хто за день і норми не вполював. Ми теж привезли на берег без надмірного вмісту, однак на відпускались до снаги. Вертались на берег сильно втомлені, та в доброму настрої.
Вийшли на місце, що вказав навігатор. Скинули якір, натягнули мотузку. Стали кидати все, що було. Всякі їстівні та коштовні приманки лежали окремо. Час їх ще не прийшов. Спочатку потрібно провести діагностування дна. Може сміття та рештки сіток, може ще й чийсь викинутий садок. Багато чого напхалось на те дно, адже воно все в «засічках» було.
Спершу в приямок, потім по краю, тягнемо катушкою чи прутом робимо підкид. Так підбираємо необхідний рух принади та шукаємо скупчення риб.
Місця ж багато, потрібно своє прибуткове знайти. Гупнуло в руку легким важінням, далі тривале падіння і ГОП. Серце тремтить, щемить животіння, дух відступає, лунає розряд.

Це все рибалка, таке відчуття дає джигування. Все інше – навряд. Час все минає, пора відпочити. Шия спітніла, та мокрі штани. В долоні набрав водиці та вмився. Сонце стає все більше пекти.

Cонце пече, червоніє вже шкіра, руки та пальці наколоті сильно. Час рятувась від пекла настало. Хай би судак вже й не брав. Бо пора.
Десь у тіньку, вже лежить мій колега, що мав в цей день хижака не ловити. З вудкою він та принадою фі, скинувши капці, та ноги встромивши у воду ще й парасолькою вкрився небога.

Лежить він собі та й думає, як би тут щось наловити.
Через якийсь час дивиться він на поплавок, який час від часу пірнає. Та сил взяти вудку, вже не має. Тіло розплавилось на сонці мов сирок. Мабуть та пляшка горілки зайва все ж таки буває. Підняв голову, опустив, та тихо вздиха. Тут комар його укусив, там мошки ґвалтують його в губи. Солодко їм від нього, ще ті п’янички. Спробував витягнути руку, та й потрапив в розкритий кульок з принадою ф. Потім тією ж рукою витер піт із чола. Де й взялась та бджола?. Тхнуло від нього, чи крихти принади такі, що ? Жалом своїм тільки тиць, ой болить!!! Так і лежав від до ночі. Потім його відвели, сам не зміг, бо по спухали очі.
Треба скінчати цей звіт, не з добра написав його тут. Бо дістала та говорильня убога, що читав я в цій темі на домі. )))