- «Жовтые кувшынки»… Діду, то по нашому як буде – «жовті глечики»?
- Тю, дурний… То по нашому буде – "латаття"!
- А шо таке! Я ж не знав…
- Жовті глечики… Тож придумають кляті москалі…
 
        Ви знаєте, як зловить на Десні лина?  От як не знаєте, то я Вам зараз розповім, а Ви уважно слухайте, щоб нічого не прогавили, бо не впіймаєте.
         У перший день треба на обід замовити своїй бабі гречану кашу. Та не просто кашу в якійсь там кастрюлі на газу, а справжню кашу – в глечику з печі! Пухку, розсипчасту та із шкварками. Баба, ясна річ, буде проти, але й Ви не поступайтесь. Ото коли баба заходиться піч топити і кашу варити, то можна до того ще й коржиків замовити, а до коржиків ще й молока топленого. Молозива не замовляйте, бо то тільки після різдва воно буде в наступному році, як корова отелиться, а зараз не дворі червень – яке ж у червні молозиво!
         Так про що я це казав… Ага, як каша буде готова, висипайте її з глечика по тарілкам, поливайте шкварками і уплітайте за обі щоки, щоб за вухами лящало. Головне в нашому ділі – не вишкрябувати кашу з глечика і не давати глечика бабі, щоб не помила! Сховайте глечик в сінях.
         На другий день хваліть чим дужче кашу. Хваліть бабу і так гарно хваліть, щоб вона знов заходилася топити в печі і варити кашу до вечері. Наїдайтеся щільніш. Ховайте другого глечика.
        Полежіть на припічку, "зав’яжіть сало", а після збирайтеся на риболовлю. Зразу ж покладіть у торбу глечики з під каші, дві довгі мотузки (їх можна зробити з тієї, на якій ваша баба сушить білизну), банку з черв’яками та інший рибальський дріб’язок.
        Третього дня вставайте удосвіта, вдягайтесь, випийте склянку вечірнього молока. Не забудьте торбу, вудку, відро на рибу та весло, і  хутчіш до Деснянської стариці, бо з ранку, як відомо, краще клює. Та не збудіть бабу, бо кльову не буде!
        Відімкніть човна, покидайте в нього все своє рибальське добро і відштовхнувшись від берега, тихенько гребіть через латаття до протилежного берега, де кущі верболозу лежать на воді. Саме під ними між лататтям живуть велетенські лини!
        Припніть човна до кущів. Дістанте глечики з під каші. Обв’яжіть кожний своєю мотузкою і позакідуйте під найближчі кущі. Кінці мотузок надійно прив’яжіть. Все! Снасть на лина поставлена, тепер треба чекати.
Щоб не марнувати часу, причепіть на гачок черв’яка і ловіть на вудку плітку та окунів. Лини - линами,  а на юшку теж треба зловити, бо юшка  то перша рибальська страва!
        Коли вже сонце підніметься високо та почне припікати, а у відрі буде плескатись добрих два десятки окунів та пліток – збирайтеся додому. Як поскладаєте усі свої причандали, обережно виймайте снасті на лина. Витягайте глечик поволі, щоб те поросятко, що об’їлося кашою і в ньому застрягло – не вислизнуло. Двоє глечиків – двоійко линів! Та яких!   Гладенькі, товстенькі – тільки хвости стирчать із глечиків! Поросятка, та й годі!
        От тепер  риболовля  закінчилася, кладіть здобич у торбу і мерщій додому – там їх з глечиків і повиймаєте. А своїй бабі і нам згодом розповісте, як вбили двох зайців – і глечики вимиті, і лини зловлені.
        От така вона рибалка на линів, а Ви як думали! Це вам не "жовті глечики" з паркана...  тирити…